���ϲ�����

In 1944, when Manoly was seventeen, he moved to Edmonton with his family, which included two younger brothers, Walter and William. After graduating from Victoria High School, he studied at the ���ϲ�����, where he received an honours BA degree in history (1950) and a BEd degree (1951). Afterwards he found employment as a teacher of social studies at a junior high school for four years. During that time he was drawn to a picture in the St. John's Ukrainian Orthodox Institute yearbook of an "attractive brunette with dark brown eyes" named Natalia Goresky, who was then teaching at an elementary school in Newbrook, ���ϲ�����. The daughter of the former Willingdon MLA Isidore Goresky, Natalia accepted "Robert/Bob" Lupul's proposal of marriage in October 1952, and their wedding took place the following April. Two children would be born to them-David (1956) and Elaine (1960).

Following his marriage, Manoly resumed his studies, obtaining an MA from the University of Minnesota in 1955, where he majored in history and the philosophy of education while doing a minor in political science. Next came a doctorate (1963) with the same specializations from Harvard University. Dr. Lupul's groundbreaking dissertation was published by the University of Toronto Press in 1974 as the monograph The Roman Catholic Church and the North-West School Question: A Study in Church-State Relations in Western Canada, 1885-1905.

Dr. Lupul spent a year as a sessional lecturer at Boston University before joining the academic staff at the ���ϲ����� in 1958. In 1970 he was appointed a professor in the university's Department of Educational Foundations.

In the early 1970s Dr. Lupul became actively involved in the movement in support of multiculturalism in Canada, believing strongly that there should be public funding for minority languages and cultures in Canada and that Canadians of Ukrainian descent should fully integrate into all aspects of a multicultural Canada. At this time he joined the Ukrainian Canadian Professional and Business Federation, serving for a decade on the national executive, including three years as the president (1973-75). He also chaired and was a vice-chair of the Canadian Consultative Council on Multiculturalism between 1973-79. In this capacity, he played key roles in the establishment of the Ukrainian-English bilingual program in ���ϲ�����'s schools and in successfully lobbying the Government of ���ϲ����� and the ���ϲ����� to support and fund the establishment of the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS). With the founding of the CIUS in 1976, he was appointed its first director, a position he held for ten years.

Thanks to Dr. Lupul's determination, his tireless efforts, and his visionary leadership, a strong foundation was laid for the CIUS to become the pre-eminent Canadian centre of research and publishing in Ukrainian and Ukrainian-Canadian Studies and, along with the Harvard Ukrainian Research Institute, a leading centre of Ukrainian Studies in the Western world. He effectively mobilized Ukrainian community support for the CIUS and inspired and employed a generation of young academics to carry its work forward. He simultaneously pursued his own academic interests, publishing numerous scholarly articles and editing five collections of articles on multiculturalism and various aspects of Ukrainian life in Canada. He was particularly passionate about the history of Ukrainians in Canada, the relationship between multiculturalism and education in Canada, and the education of minorities in Western Canada. Among his many honours, in 2003 he was appointed a member of the Order of Canada. Dr. Lupul eloquently summed up his legacy in The Politics of Multiculturalism: A Ukrainian-Canadian Memoir, published by CIUS Press in 2005.

A memorial service and reception in Dr. Lupul's honour will be held in Edmonton at 6 p.m. on Thursday, 8 August 2019, at Park Memorial Funeral Home, 9709-111 Avenue. The family has requested that anyone wishing to make a donation in Dr. Lupul's memory direct it to the Professor Manoly R. Lupul Endowment for the Advancement of Ukrainian Language Education. Cheques should be made out to "The ���ϲ�����-CIUS," indicating on the memo line that the money is to go to the "Manoly Lupul Endowment Fund." To make an online donation with a credit card, please go the click on the "Make a Gift" button, then complete and submit the required information.

Д-р Манолій Р. Лупул, 1927-2019

З великою скорботою повідомляємо, що 24 липня 2019 року в м. Калґарі, за три тижні до свого 92-річчя відійшов у засвіти д-р Манолій Роберт Лупул. Народившись 14 серпня 1927 року у Віллінґдоні (Альберта), він був онуком українських першопоселенців, які еміґрували до Канади із Буковини, що на той час була частиною Австро-Угорської імперії. Батьки його батька прибули у 1900 році із села Ошихліби, і батьки його матері приїхали у 1903 році із місцевості неподалік Лужан. Обидві родини поселилися неподалік одна від одної, у самій серцевині сільськогосподарської смуги українського поселення на північний схід від Едмонтону. Батьки Манолія, Василь та Євдокія (у дівоцтві Ткачук) зустрілися й пізніше одружилися.

У 1944 році Манолію виповнилось 17 років, і він, разом з родиною і двома молодшими братами, Волтером і Вільямом, переїхав до Едмонтону. Здобувши середню освіту у школі ім. Вікторії, він продовжив навчання в Альбертському університеті, де отримав диплом бакалявра з відзнакою з історії (1950), а згодом - диплом бакалявра з педагогіки (1951). У подальшому, впродовж наступних чотирьох років він працював учителем соціяльних наук молодших клясів середньої школи. Саме тоді у щорічнику Українського православного інституту ім. св. Івана його увагу привернула світлина «привабливої брюнетки з темно-карими очима» на ім'я Наталія Горецький, яка тоді була вчителькою початкової школи у Ньюбруку (Альберта). Донька колишнього депутата Законодавчої Асамблеї Альберти від Віллінгдону Ізидора Горецького, Наталія відповіла «так» на пропозицію «Роберта/Боба» Лупула у жовтні 1952, і в квітні наступного року вони взяли шлюб. У них народились двоє дітей - Давид (1956) та Ілейн (1960).

Після одруження Манолій продовжив навчання, здобувши ступінь маґістра в Міннесотському університеті в 1955 році, де він спецялізувався з історії та філософії освіти та вивчав політичні науки. У 1963 році він здобув докторську ступінь за цією ж спеціялізацією у Гарвардському університеті. Новаторська дисертація д-ра Лупула була опублікована у видавництві Торонтського університету у 1974 році як монографія «The Roman Catholic Church and the North-West School Question: A Study in Church-State Relations in Western Canada, 1885-1905» (Римо-католицька церква та питання північно-західної школи. Дослідження відносин церкви та держави у Західній Канаді, 1885-1905).

Після праці викладачем у Бостонському університеті впродовж одного академічного року, у 1958 році д-р Лупул розпочав академічну працю в Альбертському університеті. У 1970 році він був призначений професором університетської катедри освітніх засад.

На початку 1970-х років д-р Лупул активно долучився до руху на підтримку багатокультурности в Канаді, з переконанням про необхідність державного фінансування мов та культур меншин у Канаді та що канадці українського походження мають повноцінно інтеґруватися у всі аспекти багатокультурної спільноти Канади. У цей час він став членом Федерації українських канадських професіоналістів і підприємців, де впродовж десяти років був членом національної екзекутиви цієї організації, включно з трьохрічним терміном на посаді президента (1973-1975). Він також очолював і був заступником голови Консультативної ради з питань багатокультурности у 1973-1979 роках. Маючи ці повноваження, він відіграв ключову роль у створенні українсько-англійської двомовної програми у школах Альберти та успішно лобіював в уряді Альберти та в Альбертському університеті прийняття рішення про створення і фінансування Канадського інституту українських студій (КІУС). Після заснування КІУСу у 1976 році він був призначений його першим директором і обіймав цю посаду впродовж десяти років.

Завдяки відданости д-ра Лупула, невтомним зусиллям та його далекоглядному керівництву було закладено міцнi підвалини того, що КІУС став визначним канадським дослідницьким і видавничим центром у галузі українських та українсько-канадських досліджень, а також, разом з Гарвардським українським науково-дослідним інститутом, став провідним центром українознавства у західньому світі. Він успішно мобілізував українську громаду на підтримку КІУСу, та надихнув і залучив покоління молодих науковців до продовження його праці. Він одночасно просував власні наукові інтереси, публікував чисельні наукові статті та редаґував п'ять збірок статей з питань багатокультурності та різних аспектів життя українців у Канаді. Він особливо захоплювався історією українців у Канаді, взаємозв'язком між багатокультурністю та освітою в Канаді та освітою меншин у Західній Канаді. Серед багатьох відзнак його заслуг була нагорода у 2003 році Орденом Канади. Д-р Лупул переконливо підсумував свою спадщину у праці «The Politics of Multiculturalism: A Ukrainian-Canadian Memoir» (Політика багатокультурности. Українсько-канадські спогади), опублікованій видавництвом КІУСу у 2005 році.